ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ЕКОНОМІСТІВ ЯК ЗАПОРУКА УСПІХУ В ПОДАЛЬШОМУ ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ

Заклади вищої освіти І-ІІ рівнів акредитації покликані  підготувати кваліфікованих, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом спеціалістів, які не тільки досконало володіють фаховими знаннями, а й демонструють високий рівень володіння мовою, вільно користуються нею у професійній та офіційно-діловій сферах. Уміння спілкуватися мовою професії підвищує ефективність праці, допомагає краще реалізуватися не тільки на виробництві, а й у безпосередніх ділових контактах із колегами. Всебічний розвиток особистості, здатність орієнтуватися у швидкому потоці інформації, вміння вирішувати важливі економічні, політичні та господарські проблеми крізь призму мовних  і мовленнєвих факторів залежать від вироблення комунікативних умінь і навичок майбутніх молодших фахівців економіки, від сформованості їхньої риторичної компетентності; поєднання фундаментальних економічних знань із досконалим професійним мовленням створює належні умови для здобуття студентами такої освіти, яка давала б змогу досягти особистісного, професійного самовизначення та самореалізації.
Для всіх основних професійних сфер діяльності існують свої норми й правила професійного мовлення. Розуміння сутності феномена бізнес-комунікацій і володіння методами їхнього здійснення – це провідний чинник у досягненні ділового успіху, тому ділове мовлення економістів є процесом доцільним, тобто, вступаючи в контакт, комуніканти переслідують певні цілі й інтереси. Їхні інтереси можуть збігатися або суперечити одне одному. У першому випадку мовленнєвий акт вимагає від комунікантів мінімальних навичок щодо вибору й здійснення необхідної стратегії, адже при розбіжності інтересів на результат спілкування впливають як особистісні особливості комунікантів, так і низка соціальних чинників, а також відповідна компетентність, що найчастіше зводиться до вміння впливати на співрозмовника у такий спосіб, щоб переконати в чинності своїх аргументів і домогтися здійснення власних інтересів [2; 3; 4; 5; 6].
У Галузевому стандарті вищої освіти України (Освітньо-кваліфікаційній характеристиці молодшого спеціаліста галузі знань «Економіка та підприємництво» спеціальності «Товарознавство та комерційна діяльність») є перелік бажаних компетентностей: інструментальних (здатність до письмової й усної комунікації державною мовою, знання іншої мови (мов), навички управління інформацією); загальнопрофесійних (здатність до ділових комунікацій у професійній сфері; здатність користуватися діловими документами; здатність здійснювати документування господарських операцій і вносити відповідні пропозиції [2; 3]), що зумовлює потребу у високому рівневі мовленнєвої компетентності молодших спеціалістів економіки та в обґрунтуванні комплексу педагогічних умов її формування в освітньому процесі вищих навчальних закладів І-ІІ р.а. економічного профілю.
Предметом вивчення філологічних дисциплін з центром навколо практичного курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є мова фахової галузі, тому велика увага під час вивчення всіх цих дисциплін приділяється засвоєнню мовних стереотипів комунікацій економічного фаху. Робота над культурою мови студентів проводиться з урахуванням двох аспектів: підвищення загальномовної культури майбутніх спеціалістів та розвиток їхньої фахової мовленнєвої компетентності.
У процесі фахової підготовки майбутній економіст залучається до певного виду діяльності (виступи на конференціях, круглих столах, звіт про проходження практики на підприємстві тощо), вступає у відносини з іншими членами суспільства, тому необхідність у спілкуванні є однією з найважливіших соціальних потреб, яка з розвитком особистості розширюється й поглиблюється за формою та змістом. Міжособистісні стосунки як вияв соціальної активності особистості майбутнього молодшого фахівця економіки містять у собі можливість вибору різноманітних варіантів поведінки, різних способів діяльності, адекватних конкретним суспільним відносинам і тим умовам, за яких вони реалізуються.
Оскільки майбутній фахівець з економіки має у своїй професійній діяльності вміти правильно говорити, бути комунікабельним, упевнено вести діалог, а іноді й монолог, то для викладача є важливим виявлення стану мовної культури кожного майбутнього молодшого спеціаліста. Студент оволодіває накопиченим матеріалом з лінгво-комунікабельності не лише у процесі реалізації навчальних видів діяльності, у яких фіксуються відносини «суб’єкт-об’єкт», але й у процесі міжособистісного спілкування, де формується і розвивається система відносин «суб’єкт-суб’єкт». Комунікабельність у цьому контексті розглядається вченими як специфічна форма взаємодії людини з іншими, у ході якої здійснюється обмін необхідною інформацією та виникає культура професійного мовлення [1].
Ефективним для формування мовленнєвої компетентності молодших фахівців економіки було визнано використання текстів зі спеціальності, невеликих за обсягом, доступних за змістом, насичених словами, стійкими словосполученнями та граматичними конструкціями, характерними для фахової мови економістів, оскільки доведено, що саме на рівні тексту виучувані професійні терміни постають як цілісна комунікативна система, придатна для використання в конкретних професійних ситуаціях. Значної уваги при реалізації організаційно-методичних умов приділяли риторизації навчального процесу, адже без інтелектуально-естетичного впливу мови неможливе фахове спілкування, яке вимагає вмінь детально чи коротко, але зрозуміло передавати зміст почутого, прочитаного, вміло висловлювати думки, будувати й поєднувати різні типи текстів, орієнтуватися в інформаційному просторі.

Список використаних інформаційних джерел
1. Етика та психологія ділових відносин / за ред. Т. Є. Андрєєвої. – Харків : Просвещение, 2004. – 114 с. 2. Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста напряму підготовки 6.030510  «Товарознавство і торговельне підприємство». – Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2014. – 55 с.; 3. Освітньо-кваліфікаційна характеристика молодшого спеціаліста напряму підготовки 6.030510  «Товарознавство і торговельне підприємство». – Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2014. – 36 с.; 4. Мацько Л. І. Культура українського фахового мовлення : навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – Київ : Академія, 2007. – 360 с.; 5. Культура фахового мовлення : навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги ХХІ, 2005. – 572 с.; 6. Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців: навч. посіб. / С. В. Шевчук. – Київ : Арій, 2008. – 424 с.